Словник української мови (1937)/дрік

by Борис Грінченко

◀ дрійнути

Словник української мови Борис Грінченко Д дрік

дріма ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дрік, дро́ку, м. 1) Раст. дрок, Genista tinctoria. Лв. 99. А в городі чистоколі два кущики дроку. Мет. 70. Оці квітоньки так, каже, звуться, а оця травиця так… оце березка, оце чебрець, оце дрік. Сим. 2) Овод.