Словник української мови (1937)/дуванитися
| ◀ дуванити | Словник української мови Д дуванитися |
дуга ▶ |
|
Дува́нитися, нюся, нишся, гл. Делиться. А інші вже за воєнні лупи татарські змагаються, як то вони в татар рабунки пооднімають і як мають ними дуванитись. К. Хмельн. 65.