Словник української мови (1937)/дуга
| ◀ дуванитися | Словник української мови Д дуга |
дуган ▶ |
|
Дуга́, ги́, ж. Дуга — согнутая линия или согнутый дугою предмет; часть различных снарядов. Шух. I. 98, 199, 224, 225, 228, 278. Также дуга в упряжи. Ой ти старий дідуга, ізігнувся як дуга. Нп. Гне з лози дугу. Дід за дугу, а баба вже й на возі. Ном. № 5768. Ум. Ду́жка, ду́жечка.