Словник української мови (1937)/дутель

by Борис Грінченко

◀ дуся

Словник української мови Борис Грінченко Д дутель

дути ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ду́тель, ля, м. Пустой орех. Дутеля взяв. Черк. у. Ду́теля з'їсти. Умереть. Паллант Евандрович наскоком якраз Гібсона і насів, шпигнув в висок над правим оком, Гібсон і дутеля із'їв. Котл. Ен. VI. 27.