Словник української мови (1937)/дути
| ◀ дутель | Словник української мови Д дути |
дутися ▶ |
|
Ду́ти, дму, дмеш, одн. в. ду́ну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Дуть, дунуть. Як такий (горішній) вітер дме по снігу або з снігом — ото хуга. Черном. Дунув вітер понад ставом. Шевч. 88. 2) Только несов. в. Надувать, пучить. Мовчанка… черева не дме. Ном. № 1117. Багатство дме, а нещастя гне. Ном. № 1592. См. Дуйнути.