Словник української мови (1937)/дід
| ◀ дігтярчук | Словник української мови Д дід |
дідизна ▶ |
|
Дід, да, м. 1) Дед. То ж мій дід — материн батько. Васильк. у. 2) Старик. Стор. МПр. 77. Чуб. III. 109. Сердилась баба на діда, а дід того не знав. Ном. № 3473. Вежливость сельская требует, чтобы всякий молодой и средних лет человек называл ді́дом каждого старика. Чуб. VII. 355. 3) Нищий. Захтів у діда випросить хліба. Ном. № 4792. 4) Чучело на огородах, чтобы отпугивать птиц; то же башта́нний дід — на бахче. Сим. 200. 5) Род танца. Дай хліба — поскачу діда. Ном. № 12296. 6) Раст. Cirsium lanceolatum Scop. 7) Сноп соломы или камышу, сложенный так, что половина вершками в одну сторону, а половина в другую. О. 1862. V. Кух. 29, 37. МУЕ. III. 56. 8) Род кушанья, приготовляемого из пшена и муки; то же, что и лемішка из ржаной муки. О. 1862. V. Кух. 37. 9) Діди́: а) предки, деды; б) поминовение усопших на Фоминой неделе; в) тени по углам комнаты. Невеселі ті коротенькі пилипівчані дні… День похожий на вечір, а вечір на ніч. По закутках зрана до вечора стоять діди. Левиц. Пов. 42. Связанные попарно початки кукурузы, висящие, как украшение, в гуцульских хатах под образами. Шух. I. 100. Ум. Дідо́к, дідо́чок, діду́нь, діду́ньо, діду́нечко, діду́сь, Шевч. 206, діду́сик, діду́сьо, діду́сечко. Ув. Діди́ще, дідуга́, дідуга́н. Еней заснув і бачить снище: пред ним стоїть старий дідище. Котл. Ен. V. 7.