Словник української мови (1937)/дідизна

by Борис Грінченко

◀ дід

Словник української мови Борис Грінченко Д дідизна

дідизний ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Діди́зна, ни, ж. Имение, наследованное от предков; в частности — наследство от деда. Дідизни було доволі — вічний покій предкам і дідам. ЗОЮР. I. 65. (Дворяни) кидають отчизну і свою дідизну, свої пасіки і левади. АД. II. 18.