Словник української мови (1937)/дідик

by Борис Грінченко

◀ дідизний

Словник української мови Борис Грінченко Д дідик

дідинець ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ді́дик, ка, м. 1) = Дідунь. 2) Ручная метелка из соломы, травы, стружек и т. п. 3) Раст. крестовая трава. 4) Насек. медведка обыкновенная, Gryllotalpa vulgaris. Ум. Дідичок.