Словник української мови (1937)/дідів
| ◀ дідище | Словник української мови Д дідів |
дідівський ▶ |
|
Ді́дів, ова, ве. Дедов, принадлежащий деду. Дідова дочка. Дідового сусіда молотники. Ном. № 9350. Пан глянув на дідів город. Чуб. Зробила дідовій дочці так, щоб вона козою побігла. ЗОЮР. II. 24.