Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/діжка

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
діжка
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ді́жка, ки, ж. 1) Ум. от діжа. 2) Кадка. Який батько, такий син — викрав з діжки сир. Ном. № 7137. Ум. Ді́жечка. К. ЧР. 273, Вас. 145. См. Діж, діжун.