Словник української мови (1937)/діймати
| ◀ дійма | Словник української мови Д діймати |
дійна ▶ |
|
Дійма́ти, ма́ю, єш, сов. в. дійня́ти, (дойняти), дійму́, меш, гл. 1) Донимать. Його ані пуга, ні кий не діймають. Ганьбою не візьмеш, так силою діймеш. Ном. № 3893. 2) Понимать. Торочиш йому, аж піт тобі котить, а він нічого не діймає. 3) Добирать, добрать, дополучать, дополучить. Сам купив кобилу за шістдесят, а продав за сорок, — цілих двадцять рублів не дойняв. Кобел. у. См. Донімати. 4) Діймати ві́ри, пра́вди. Верить, доверять. А козак добре дбає, на жінку не потурає, жінці віри не діймає. ЗОЮР. I. 216. Хіба ти йому доймаєш правди? Полт.