Словник української мови (1937)/дірка

by Борис Грінченко

◀ діравий

Словник української мови Борис Грінченко Д дірка

діркуватий ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ді́рка, ки, ж. Дырка. Будь мудрий: налатай маленьку латку на велику дірку. Ном. № 9909. Ум. Ді́рочка. Мет. 298. Без мене і дірочки малої нікому затулить. Ном.