Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дірчавіти

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дірчавіти
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дірча́віти, вію, єш, гл. Ноздреватеть. Сніг м'якшає, лід дірчавіє… весною дише. Мин. ХРВ. 292.