Словник української мови (1937)/дірявий

by Борис Грінченко

◀ дірчавіти

Словник української мови Борис Грінченко Д дірявий

дірявити ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Діря́вий, а, е. Дырявый. Дірява верета все поле закрила. Ном., стр. 300, № 371. Дірявого горшка не наллєш. Ном. № 4756. Пазуха була дірява. Грин. III. 655. Рудч. Ск. I. 153.