Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/ей

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Е
ей
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ей, меж. 1) Выражение неудовольствия и угрозы. «Ей, Хведьку, вчись! ей, схаменись!» Так панотець казав своїй дитині: «Шануйсь, бо, далебі, колись тму, мну, здо, тло спишу на спині!» Г. Арт. (О. 1861. III. 109). 2) Эх, нет. Ей, де там! Желех. Отепер же я тебе з'їм, кобило! — Ей, вовчику, голубчику, не їж мене! Рудч. Ск. I. 7. 3) Эй. Ей, нуте, беріться! Ном. № 10892.