Словник української мови (1937)/жалкуватися

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Ж
жалкуватися
Київ: Соцеквидав України, 1937

Жалкува́тися, ку́юся, єшся, гл. 1) Жаловаться. Жалкується на ногу. НВолын. у. Де ти, синку, ходиш? що ти, синку, робиш? жалкуються молодиці, що ти шкоду робиш. О. 1861. II. 7. Жалкується лиман морю, що Дніпр робить свою волю. Макс. (1834). 131. 2) Плакаться, сетовать, От як стала вона жалкуватись: що мені робити? Нема слуги. МВ. II. 33. От життя моє! жалкується. МВ. II. 43. 3) Пенять. Будуть на мене жалкуватися люди. НВолын. у.