Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/жалібник

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Ж
жалібник
Київ: Соцеквидав України, 1937

Жалібни́к, ка́, м. Сострадательный человек. Та бийся, коню, вибивайся, та до мого братіка-жалібника. Чуб. V. 799. Як нездужаєш… тоді ніхто тебе не бачить, а як на помер душі, дак назбігаються; де тії жалібники, де тії родичі візьмуться! Г. Барв. 435.