Словник української мови (1937)/жалібниця

by Борис Грінченко

◀ жалібник

Словник української мови Борис Грінченко Ж жалібниця

жалібно ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Жалібни́ця, ці, ж. Сострадательная женщина. І жалібниці, і порадниці образилися, покинули Марусю: нехай же терпить, коли така. МВ. II. 181. Это слово является в поэзии обычным эпитетом любящей матери или сестры. Братчики роздягли Кирила Тура, а в Петра аж мороз пішов поза шкурою, як побачив він білу його сорочку, що сестра-жалібниця шила й мережила, усю в крові, ще й поприкипала до ран. К. ЧР. 281. Та батькові й неньці поклоняйся, та моїм же братікам-порадничкам, та моїм же сестрицям-жалібницям. Чуб. V. 370. Матері-жалібниці у його не було. Г. Барв. 453. Ум. Жалібни́чка. До отця, до неньки покланяйся… до моїх сестричок-жалібничок. Чуб. V. 316.