Словник української мови (1937)/жарити

by Борис Грінченко

◀ жаристий

Словник української мови Борис Грінченко Ж жарити

жаріння ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Жа́рити, рю, риш, гл. 1) Жарить, печь, жечь. Жарять в печах. Хата. 188. Як піднялось сонечко, що то вже жарило. Кв. 305. 2) Быстро бежать. Як же він прудко жаре на гнідому. 3) Сильно бить, сечь. Давай діда жарити поліном. Рудч. Ск. II. 184.