Словник української мови (1937)/живий
| ◀ живжикувати | Словник української мови Ж живий |
живило ▶ |
|
Живи́й, а́, е́. Живой. Не кидай живого, не шукай мертвого. Ном. № 5847. Лучче живий хорунжий, ніж мертвий сотник. Ном. № 7291. Чи живі́-здоро́ві? Как ваше здоровье. (Обычная форма приветствия). До живи́х печіно́к допекти́ (Рудч. Ск. II. 55); вра́зити до живо́го (Федьк.). Сильно допечь, досадить. Живи́й жаль бере́. Очень, в высшей степени жаль. Живий жаль бере, як згадаєш про старовину. Ном. № 680. Вся́ка жива́ душа́. Каждый. Всяка жива душа з гаю, з поля пішла до села або прилягла на спочинок під зорями. Левиц. I. 207. Ні живо́ї душі́. Решительно никого. Час пшеницю жати; а женців не видко ніде, ніде ні живої душі. Левиц. I. 82. В живі́ї о́чі бре́ше. Прямо в глаза врет. Ном. № 6950. Живе́ зі́лля. Бальзамин. Живе́ срі́бло. Ртуть. Живе срібло зразу збіжиться. Дещо. 66, 45. Свежий, недавний. Дивилась, поки не осталось живого сліду на воді. Шевч. Ум. Живе́нький, живе́сенький.