Словник української мови (1937)/животинник
Зовнішній вигляд
◀ животина | Словник української мови Ж животинник |
животиння ▶ |
|
Животи́нник, ка, м. Гуртовщик, скупщик скота на убой. Із крамарями, із щетинниками, із животинниками балакаєш. Греб. 406.