Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/жумрити

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Ж
жумрити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Жу́мрати, раю, єш и жу́мрити, рю, риш, гл. Есть, уплетать, жевать. (Коняка) почала на весь рот жумрати, аж за ушима лящить. Грин. II. 210.