Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/жупання

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Ж
жупання
Київ: Соцеквидав України, 1937

Жупа́ння, ня, с. соб. от жупан. На що ж ти, моя доню, вважала, що ти того запорожця сподобала? На жупання, моя мати, на жупання. Чубинський. V. 340.