Словник української мови (1937)/журно
| ◀ журний | Словник української мови Ж журно |
журовець ▶ |
|
Жу́рно, нар. Печально, грустно. Чудно мені те, що пита він ні журно, ні весело, наче за хліб-сіль подяку складає. МВ. II. 115. Журилася удівонька, журилася журно. Нп.