Словянські народні казки/Неслух'яні козенята

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Словянські народні казки
пер.: В. Старий

Неслух'яні козенята
Прага: 1919
НЕСЛУХ'ЯНІ КОЗЕНЯТА.
(Словацька народня казочка).

Жила собі одна коза й мала вона четвірко козенят. Якось ото трапилось їй, що мусила сама відійти далеко, чи то на пашу, чи куди инде. От вона покликала своїх козеняток та й каже:

— Мушу я, мої любі діточки, піти з дому, а вас зоставляю самотніх. Ворітця я замкну, а вам кажу, щоб нікому їх не відчиняли, аж поки не почуєте мого голосу!

Козенятка пообіцяли маму послухати, а коза добре засунула ворітця і спокійненько пішла собі.

Не довго й тривало, як прибігла лисичка та й почала гукати:

— Козенята, мої дитинчата,
Одчинить мені ворітчата:
Принесла я вам молочка
Повні горщенята!

Козенята послухали-послухали, а потім і відповідають:

— Не відчинем воріток,
То не мамин голосок:
Наша люба ненька
Говорить тоненько!

Одже лисичка на те не зважила. За якусь хвильку прибігла знову й почала говорити вже тончим голоском:

Козенята, мої дитинчата!
Одчинить швидче ворітчата!
Маю про вас молочка
Повні горщенята!

Послухали знову козенята, послухали, та й кажуть:

— Ні,ні! Не відчинем воріток:
То не мамин голосок.
Наша неня гарнісенька
Має голос тонісенький!

Відойшла лисичка знову, а за хвильку вже гукала, яким тільки вміла, тонісеньким голоском:

Козенята, мої дитинчата!
Одчиняйте ж ворітчата:
Несу солодкого молочка
Повнісенькі горщенята!

Послухали козенятка й не могли на той раз впізнати, чи то неньчин голос, чи — ні. Одно й каже:

— То голосок нашої ненечки.

А друге:

— Ні!

Третє мовило:

— Одчинемо!

А четверте:

— Ні за що!

І не могли вони ніяк порозумітися, що́ саме треба зробити. Спочатку сперечались, а потім почали битись. Та так завзято одно одного лобами штовхали та вовтузились, що й ворітця висадили. От тоді лисичка поміж них ускочила і всіх чотирьох поїла.


Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах та Україні.


  • Робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах, тому що вона опублікована до 1 січня 1927 року.
  • Термін дії авторських прав на цей твір в Україні закінчився до 1 січня 2001 року, коли почала діяти нова редакція закону України про авторські й суміжні права, що збільшила термін дії копірайту з 50 до 70 років.
  • Автор помер у 1943 році, тому ця робота є у суспільному надбанні у тих країнах, де авторське право діє протягом життя автора плюс 75 років чи менше. Ця робота може бути у суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.