1876–77 нариси Ф. Василевського «Записки українця з побуту міжполудневими слов'янами». Українсько-сербське єднання під час воєнних подій надихало на творчість майстрів сербського художнього слова. Саме в цей час з'явилися здійсненні М. Глишичем переклади повісті «Тарас Бульба» М. Гоголя й балади «Причинна» Т. Шевченка.
Упродовж 19 — поч. 20 ст. культурно-освітні заклади України розвивали традиції ушанування пам'ятних дат історії зарубіжних країн: 1888 від Київського університету до Белграда була направлена вітальна телеграма з нагоди 100-літнього ювілею В.С. Караджича, а 1898 — до Сербської королівської академії у зв'язку з відзначенням у С. перенесення з Відня до Белграда праху В.С. Караджича.
1881 М.Г. Халанський представив у Харківському університеті дослідження на здобуття ступеня кандидата російської філології «Про сербські пісні Косовського циклу», присвячене історичному фольклору, що оспівує героїзм сербських воїнів під час Косовської битви 15 червня 1389. 1889 він відвідав Балкани й узяв участь в ушануванні пам'яті героїв Косовської битви. Професор історії церкви Харківського університету А.С. Лебедєв у своїх студіях багато уваги приділяв історії сербської церкви. 1891 професор кафедри російської історії Київського університету В.Б. Антонович відвідав у Белграді митрополита Михаїла, спілкувався з віце-президентом і депутатами скупщини. 1907 приват-доцент слов'янської філології Новоросійського університету М.Г. Попруженко вивчав у Белграді південнослов'янську історіографію, колекції Сербського народного й етнографічного музеїв. 1910 професор міжнародного права Новоросійського університету П.Є. Казанський був прийнятий у Белграді сербським королем Петром І Карагеоргієвичем і мав змогу особисто поспілкуватися зі спадкоємцем престолу королевичем Олександром.
Під час першої Балканської війни у жовтні 1912 до С. вирушив Київський етапний лазарет Маріїнської общини Червоного Хреста, діяльність якого відзначив сербський король Петро І Карагеоргієвич.
Вагомий внесок у розвиток науки й освіти Королівства сербів, хорватів і словенців (з 1929 — Югославія) зробили емігранти з України: представники наукової колегії Харківського університету — професори слов'янської філології С.М. Кульбакін і О.Л. Погодін; Київського університету — професор кафедри нервових хвороб і психіатрії М.М. Лапинський, професор кафедри терапевтичної клініки Ф.В. Вербицький, професор кафедри акушерства Г.Є. Рейн, професор кафедри всесвітньої історії М.М. Бубнов, професор кафедри історії російського права М.М. Ясинський, професор кафедри філософії права, ректор університету (1918–1919) Є.В. Спекторський, професор кафедри цивільного права В.Г. Демченко; Новоросійського університету — професор кафедри баль
