смутно
| смутно |
|
|
Смутно, нар. Грустно, печально. В труби та в жоломійки смутно-жалібно вигравають. ЗОЮР. I. 120. Сму́тно себе́ ма́ти. Быть грустнымъ, печальнымъ, грустить, печалиться. Там сидить ясний соколонько, смутно має, жалібненько квилить-проквиляє. ЗОЮР. I. 28. Козаки теє зачували, смутно себе мали, тяжко здихали. Макс. Ум. Смутне́нько, смутне́сенько . Було смутнесенько небозі. Греб. 320.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924