собкати

собкати

Со́бкати, каю, єш, гл. 1) Кричать „соб!“, погонять налѣво (воловъ). 2) Помыкать. Він нами собкав, як волами, та й служили! Харьк. г.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924