спиж
| спиж |
|
|
Спиж, жу, м. 1) Бронза, мѣдь, колокольный металлъ. 2) Зарубка, углубленіе, вырубленное въ кускѣ дерева. Шух. I. 87, 93. 3) Раст. Cornus sanguinea L. ЗЮЗО. I. 119.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924