сплакати

сплакати

Спла́кати, чу, чеш, гл. 1) Заплакать. Сплакав над ними (прощаючись), поблагословив їх. Гн. I. 145. Вона стала, сплакала, та й дома ся зостала. Гол. I. 216. 2) Выплакать. Сплакала очі темної ночі, що світонька не бачу. Чуб. V. 184.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924