споритися
споритися
|
|
Спори́тися, рю́ся, ри́шся, гл. 1) Умножаться, прибавляться, увеличиваться. 2) Спориться, удаваться.
Спо́ритися, рюся, ришся, гл. 1) Спорить. Спориться як за батьківщину. Ном. № 2669. 2) Воли́ спо́ряться. Не парные волы несогласно идутъ въ парѣ. Мнж. 167.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924