Перейти до вмісту

Співомовки або веселі вірші/Богдай тебе

Матеріал з Вікіджерел
Співомовки або веселі вірші
Степан Руданський
VII. Ріжнї
Богдай тебе
• Цей текст написаний желехівкою.
• Інші версії цієї роботи див. Богдай тебе
Скрентон: Книгарня Василя Гришка, 1920
95.
 
Богдай тебе

Коли я із тяжкої туги
На лаві дубовій лежав,

Останнїй карбованець срібний
В пустії калитцї держав.
Аж тут навинулась дївчина
І я свою тугу забув;
Дївчино, моя ти дївчино,
Богдай тебе Бог не забув!

 І сїв я на лаві дубовій
 І сїла дївчина моя,
 Дївчина мене обійняла,
 Обняв же дївчину і я.
 Їден поцїлунок гарячий, —
 І я як від чарів ожив;
 Дївчино, моя ти дївчино,
 Богдай тебе Бог оживив.

Дївчина мене пригорнула,
Дївчину і я пригорнув,
Дївчина на лаві заснула
І я коло неї заснув.
І снилось так мило та любо,
І я через сон говорив:
Дївчино, моя ти дївчино,
Богдай тебе Господь любив!

 Раненько дївчини не стало,
 І знов я на лаві лежав,
 І міцно слабими руками
 Пустую калитку держав.
 Узяла, псявіра, узяла
 І я собі тихо сказав:
 Дївчино, моя ти дївчино,
 Богдай тебе дїдько узяв!