Перейти до вмісту

Статут фахівців

Матеріал з Вікіджерел
Статут фахівців
автор: Володимир Іванович Самійленко
Створення: 1918. • У творі критикується політика уряду гетьмана Павла Скоропадського, який не лише догоджав німецько-австрійським окупантам, а й російській контрреволюції, водночас не загострюючи стосунків із радянською владою. Зокрема автор відмічає засилля всіх відомств "фахівцями" з Росії, що супроводжувалося витісненням національних кадрів, обов'язковим упровадженням у діловодство російської мови.


Статут фахівців


Артикул перший. Для мети,
Щоб Україні помогти
Свого вкраїнства враз позбутись
І в «Русь єдину» повернутись,
З усіх Совдепії країв
Негайно скликать фахівців.

Артикул другий. Фахівцями
Є всі, що глумляться над нами:
І большевик, і монархіст
З Москви, Калуги й інших міст,
Нахамко троцької держави,
Хто ворог Україні жвавий
І докази подасть, що він
Працює на її загин:
а) зброєю; б) кулаками;
в) людожерними статтями
І г) так просто язиком,
І те посвідчить Совнарком.

Артикул третій. На Вкраїні
Посади всі давать однині
Російським тільки фахівцям,
А українець кожний сам
У тиждень від цієї дати
Повинен геть собі втікати,
Коли ж не зробить він цього,
Негайно викинуть його.

Увага. Ті, що дотепера
Посади, нижчі від кур'єра,
По міністерствах заняли,
Хоч би вкраїнцями були,
Хай служать, якщо є охота,
Але їм кожному до рота
Замок приправити й замкнуть,
Щоб мови їх було не чуть.

Четвертий артикул. Признати,
Що фахівці порядкувати
Повинні справами всіма:
Їх правомічність обійма
Всі справи внутрішні держави,
Так саме й закордонні справи,
Освіту, пошту, торг, шляхи,
Фінанси й інші всі «фахи».

Артикул п'ятий. Українці,
Як на землі своїй чужинці,
В державі там нехай живуть,
Де фахівці дозвіл дадуть,
І в тих своїх місцях для житла
Не сміють уживати «світла»,
Окрім «лучінушки»; вони
Носити мусять "зіпуни",
А їсти «щі» та квас смоктати
І «Голос Каїна»[1] читати.

Артикул шостий. Фахівцям
Належить догляд за життям
Громадським, рівно й особистим,
Щоб українці серцем чистим
Веселість мали кожний час
Замість культури та ковбас
І в честь Русі, що їх обдерла,
Вже не співали б «Ще не вмерла»,
Але щоб з радощів усі
Гукнули: «Боже упасі!»

Артикул сьомий. На спомогу
Тим фахівцям, щоб їм дорогу
Вказати ближчу до мети, —
До їх наради притягти
Дванадцять членів «Протофіса»
Під приводом самого біса,
Секретарем же, як знавця,
До їх послати Чаговця.[2]


1918



Примітки

  1. «Голос Каїна» — мається на увазі газета «Голос киевлянина», що виходила в той час і підтримувала політику великоросійського шовінізму.
  2. Всеволод Андрійович Чаговець - журналіст, драматург, театро- і музикознавець, який, пишучи про потребу розвитку української культури, водночас трактував її винятково як місцеву, провінційну.