стенатися

стенатися

Стена́тися, на́юся, єшся, сов. в. стену́тися, ну́ся, не́шся, гл. 1) Встряхиваться, встряхнуться, рвануться. Ото він став навколішки, стенувся, — сириця так і тріснула. ЗОЮР. I. 6. Стенулась од його бігти. МВ. (О. 1862. I. 79). 2) Вздрагивать, вздрогнуть, дрогнуть. Чуб. V. 859. Стенулися кватирочки, як сіли світилочки; не так ще стенуться, як пива нап'ються. МУЕ. III. 124. Молода йде із дружками і не стенеться! Іде, як пава пливе. Г. Барв. 390. Ой лугами йду, — луги розвиваються, берегами йду, — береги стенаються. Нп. О водѣ: стену́тися — всколыхнуться. Іно ввійшов у воду цавком, море стенулося і затопилося всьо. Гн. I. 34.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924