стерня
стерня
|
|
Стерня́, ні́, ж. 1) Жнивье. Рудч. Ск. I. 145. Хлі́б на стерні́. Хлѣбъ на корню. 2) Волоса на давно небритой бородѣ, короткіе и жесткіе волоса. Св. Л. 303. Ти хоч би стерню з бороди зняв. Харьк. г. Ум. Стерне́нька.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924