стиха

стиха

Сти́ха, нар. 1) Тихо, тихонько. Стиха словами промовляє. ЗОЮР. I. 53. Стиха підхождає. ЗОЮР. I. 59. Та все стиха у гуслоньки грає. Мет. 260. 2) Изподтишка, украдкой. Нехай брешуть, нехай брешуть, добрешуться лиха, а ми двоє, серце моє, любімося стиха. Мет. 16. Ум. Стихе́нька, стихе́сенька. Пливи, пливи, мила, стихенька водою. Чуб. V. 60.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924