сторчак

сторчак

Сторча́к, ка́, м. 1) Торчащій человѣкъ или предметъ. Оступіться, сторчаки!… Оттак, як бачите, стовбичать. Ном. № 12839. 2) Обрубки стволовъ травянистыхъ растеній. 3) Сторчака́ да́ти. Упасть внизъ головой. Як сіпне, то так і дав сторчака аж під стіл. Св. Л. 181. То-же значеніе: лови́ти сторчаки́. Чи й у вас, як у нас ловлять хлопці сторчаки? Грин. III. 648.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924