Парох: (Спинюється).
Масненький: Я мігби в дечому помогти… Це єсть, гм, гм, щоби люде ухвалили взавтра відповідне удержання… Кажуть в селі, що може дадуть стільки кірців збіжжа, скільки було морґів ерекції… А деякі радять дати пайок землі на вживання. Я якось поладнав би це, гм,…
Парох: (Махнув рукою, йде далі). Мені вже все одно, нетим…
Масненький: А як велять люде одному з отців з села забиратися? Га? А я й це поладнав би, але, гм,… гм,… прислуга за прислугу.
Парох: ?
Масненький: Я, гм, гм,… хотівби вженитися.
Парох: То просіть Юрка, хай вам дасть шлюб.
Масненький: О я так ні! Яж записався до парохії. Я в церкві…
Парох: (Усміхається). То вишукайте собі наречену, нетим. Як що вона буде з нашої парохії, то прийдіть в суботу до протоколу. Отець Ігнатій спише з вами, нетим. (Іде до дверей від сіней). Отче Ігнатіє, нетим, ходіть, зараз буде обід!
Масненький: Отче, отче, гм, гм, совітнику, я, хвилинку… гм,… без свідків… гм,… два слова… Невістку я намітив гм, гм, в тутешній парохії…
Парох: (Зацікавлений). Ну, нетим?
Масненький: Отче совітнику!
Парох: Ов, вже не „товаришу”, нетим?
Масненький: Це тільки так при тих Юрках, Дмитрах, гм, гм,… Отче совітнику, чи, гм, гм, гм,… мігби я мати надію, гм, гм, що ви, гм, гм, гм, принялиби мене (входить сотрудник) за зятя?
Парох: (Лютий). Що, га, як, нетим? Ви посміли піднести очі на мою ди-ти-ну, нетим?!
Сотрудник: Що тут такого зайшло, отче совітнику?
