Львовом — парафії. Кондак свідчить про велетенське багатство львівських вірменів, через що Грігор і не хотів покинути Львів. В кондаці наводиться розкішна формула про Львів, "найблагословеннішу, що охороняється Богом, столицю, славну матір міст (метрополію) християнських королів." Блиск давньої столиці мерехтів у далекій Кілікії ще майже сорок років після того, як Львів перестав бути "матір'ю міст".
Оригінал зберігається у Венеції. Видавався вірменський текст[1], повний переклад якого не публікувався.
Хроніки. У Львові в 20-30-х рр. XVI ст. було складено дві хроніки, в яких відзначено події XIV ст., що мають відношення до Львова. Значення хронік полягяє, зокрема, ще й у тому, що це взагалі найдавніші нарративні джерела, написані у Львові, які дійшли до нас (нотатки німецьких авторів М. Груневега і Й. Альнпека походять з кінця XVI — початку XVII ст.).
6. "Хроніка Польщі“ подає дві вістки — першу, недатовану, що Казимир Великий збудував у Львові великий і малий замки, а також мури довкола міста, і другу, під 1363 р., що тоді було написано листа про архієпископа Тер Грігора. Очевидно, тут йдеться про кондак Месропа (див. № 2). Хронікер вагався, як датувати кондак, тому крім 1363 р. подав ще 1365 р.
Збереглося дві копії хроніки — одна в Бібліотеці мхітаристів у Венеції, друга — в Національній бібліотеці в Парижі. Перше видання тексту здійснено у 1896 р., наукове видання з перекладом — у 1981 р.[2]
7. "Венецька хроніка“ (назва умовна, спричинена тим, що на початку хроніки згадується Венеція) нотує 3 львівські вістки: 1361 р. — про — будівництво церкви Аствацацін; 1367 р. що Тер Грігор став єпископом; 1384 р., з датою "середа після св. Варфоломія" — що Казимир Великий взяв мечем Русь від князя Льва. Всі звістки заслуговують на увагу.
Будівництво церкви було завершено, згідно з дарчою від 30 серпня 1363 р. (див. № 1), у 1363 р., але, зрозуміло, що її не можна було збудувати за вісім місяців. Можливо, почали будівництво в 1361 р., а про це була якась нотатка серед церковних паперів. Грігора призначили єпископом у 1364 р. (див. № 2), але королівське затвердження він отримав лише 4 лютого 1367 р. — якраз цей другий документ мав у своїх руках автор хроніки. Дуже цікава вістка, що
- ↑ Алішан Л. М. Літопис… // Базмавеп. — 1895. — N° 11. — С. 529-534; Алішан Л.М. Кам'янець… — С. 9-13.
- ↑ Алішан Л. М. Кам'янець… — С. 122-123; Dachkévytch Ya. R., Tryjarski E. "La Chronique de Pologne“ - un monument arméno-kiptchak de la première moitié du XVI-e siècle// Rocznik Orientalistyczny. — Warszawa, 1981 — T. 42. — Żesz. 1. — S. 5-26.
