Сторінка:«Україна в минулому», 1992. – №1.pdf/24

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

1555 р., у 1570 р. було відібране від нього і передане в посесію Матеусу Горецькому[1].

Дрібне замлеволодіння в королівських маєтках повіту, як свідчать документи, налічувало лише 7 поселень (12,4%). З кінця XVI ст. воно стало джерелом для розширення великого землеволодіння і втратило своє значення.

Приватношляхетське землеволодіння.

Шляхетський стан користувався фактично монопольним правом на володіння землею. У другій половині XVI ст. на праві приватної власності шляхті належало 117 населених пунктів Теребовельського повіту (66,97%). Шляхетські маєтки можна було відчуджувати, заставляти, наслідувати, ділити між спадкоємцями і т. д. Чоловік і жінка могли окремо володіти землею. Так, частиною містечка Копичинці спільно володіли Станіслав Копичинський і його сестра Єлизавета[2]. Подружжя Вскжинських, Валентин і Єлизавета зі Збаража, тримали у власності, кожен зокрема, села Завадівка і Острів[3]. Спадковим маєтком графині Софії Тарнавської було с. Яблунів у 1561 р.[4]. В актах Теребовельського гродського суду завжди точно фіксувались імена кожного з подружжя, якщо маєток належав обом.

Слід підкреслити, що шляхетські володіння можна було дробити: ділити між спадкоємцями, дарувати, продавати село або його частину. Наприклад, у 1571 р. Миколай Копичинський відступив свою частину села Миколаю Гербуту за певну суму[5]. Шляхтич Якуб Честоловський актом в гродському суді стверджує співвласником своєї частини села Іванівка Андрія Дубанєвського[6]. Тільки маєтки, що складали так звану ординацію, тобто назавжди об'єднані спеціальним актом в одне ціле, не підлягали поділу[7]. Однак ординація на Теребовельщині не було, як і в переважній більшості повітів Руського воєводства.

Приватношляхетські володіння Теребовельського повіту в другій половині XVI ст. (1559–1580) налічували 117 сіл і містечок. Правда,

  1. ↑ Там же. — С. 129–130.
  2. ↑ ЦДІАЛ. — Ф. 17. — Оп. 1. — Од. зб. 8. — Арк. 57, 87.
  3. ↑ Там же. Арк. 10; Од. зб. 7. — Арк. 47.
  4. ↑ Там же. — Од. зб. 91. — Арк. 249.
  5. ↑ Там же. — Од. зб. 7. — Арк. 149.
  6. ↑ Там же. — Од. зб. 8. — Арк. 116.
  7. ↑ Dąbkowski P. Prawo prywatne polskie. — Lwów, 1910. — T. 1. — S. 160, 280–281.
Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Сторінка:«Україна_в_минулому»,_1992._–_№1.pdf/24&oldid=559432