Давидовських і Сепиговських[1]. В 1571 р. Романівка була володінням Давидовських і Миколая Людзінського[2], у 1574 р. Жеребки — Якуба, Миколая Давидовських і Станіслава Бобринського[3]. Цікаво, що простежується процес витіснення слабшої шляхти зі своїх спадкових володінь. Якщо у 1560–1564 рр. Чернелів ще залишається власністю Давидовських і Сепиговських, то вже у 1574 році він виступає як володіння одного Якуба Давидовського[4].
У другій половині XVI ст. надзвичайне розповсюдження отримала система держання маєтків і у приватношляхетських володіннях. Через систему держань проходив перерозподіл земельної власності. Феодали використовували оренду з тією метою, щоб впливати на дрібну і середню шляхту, поставивши її в економічну залежність від себе. З другого боку, велика власність поступалась дрібній у плані організації і нагляду за господарством. При допомозі держань мало місце свого роду роздрібнення великих володінь з метою кращої організації експлуатації селянства і ведення фільваркових господарств. Це зумовлено пристосуванням складеної раніше структури шляхетської земельної власності до організації потреб фільваркового господарства. При цьому великі землевласники (Вільчек, Давидовський) зберігали за собою право власності і всі інші привілеї. Прикладом орендування може бути маєток Давидовських Байківці. Це село через кожних три роки здавалось в оренду на різних умовах. Так, у 1572 р. шляхтич Ян Рембовський, що орендував Байківці, повинен був побудувати тут млин і викопати ставок[5]. Не завжди система "власник—орендатор" спрацьовувала бездоганно. У 1575 р. гродський суд Теребовлі розглядав позов Якуба Давидовського на Яна Рембовського. Останній не виконав умов оренди: "млин не був побудований, село Рембовський спустошив і ставок спустив"[6]. За 1559–1580 рр. вдалося виявити 16 подібних справ, що їх розглядала канцелярія Теребовельського гродського суду.
В цілому роди Вільчеків і Давидовських володіли на Теребовельщині 24 маєтками, що складало 20,51% від усіх приватношляхетських володінь повіту.
