Перейти до вмісту

Сторінка:«Україна в минулому», 1996. – №9.djvu/145

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

динарного академіка становив один долар у місяць[1], вони творили науку, поновили видання академічної книги, видрукувавши у 1921 р. з великими труднощами “Найголовніші правила українського правопису”, першу частину монографічної праці професора Т. Сушицького “Західно-російські літописи як пам'ятки літератури”, а також два числа “Збірника Історично-Філологічного відділу”[2].

Нова економічна політика, госпрозрахунок позитивно вплинули на зміцнення матеріально-фінансової бази видавництв, на обсяги випуску національного друку. Якщо у 1920 р. було видано лише 46 найменувань книг наукового та науково-популярного змісту[3], то у 1921 р. ця цифра становила 231 найменування, тобто понад 20 відсотків від загального обсягу книжкової продукції України[4].

В умовах непу наукова громадськість вивчала питання про створення власного видавництва на кооперативних засадах. Його концепцію академік Д. І. Багалій виклав у доповіді “Видавничий кооператив працівників науки”, яку виголосив на пленумі Всеукраїнського комітету сприяння вченим у березні 1922 р.[5] Питання “Про професорський видавничий кооператив” було предметом обговорення на засіданні колегії Наркомосу УСРР 24 травня 1922 р.[6] Ці заходи були безрезультатними.

У складних обставинах, коли урядові структури саботували виконання постанови РНК УСРР від 25 січня 1921 p., гальмували створення кооперативного наукового видавництва, Академія наук звертається до уряду з клопотанням про передачу їй друкарні Києво-Печерської лаври. Аргументи наводилися такі, що “отримання справної Лаврської друкарні зі всіма машинами, касами, шрифтами та іншим устаткуванням — це єдиний засіб налагодити видавничу діяльність Всеукраїнської Академії наук”[7]. У травні 1922 р. прохання ВУАН було задовільнено, однак і після цього трест “Києв-Друк” продовжував чинити опір до тих пір, поки він не був притягнутий до кримінальної відповідальності. Наприкінці цього ж року Лаврська друкарня була передана Академії наук.

“Де-Юре” академічна друкарня існувала, а “де-факто” використати її за призначенням не було ніякої змоги, оскільки необхідне поліграфічне устаткування частково було демонтоване

  1. Звідомлення Всеукраїнської Академії наук у Києві за 1923 рік. — С. 4.
  2. Там же. — С. 163.
  3. Молодчиков О. Книга Радянської України. — С. 35-36.
  4. ЦДАВО України. — Ф. 177. — Оп. 1. — Спр. 115. — Арк. 7.
  5. Наука на Украине. — 1922. — № 1. — С. 131; — № 2. — С. 166-167.
  6. ЦДАВО України. — Ф. 166. — Оп. 2. — Спр. 744. — Арк. 44-45.
  7. Книга и книжное дело в Украинской ССР. — С. 49.