1) прімордіалістів, які вважають, що етноси-нації — первинний прояв суспільства, що етнічний поділ відбувся на первісних стадіях розвитку людства, що етноси-нації проходили різні етапи розвитку, зберігаючи однак свої основні етнічні ознаки (етнію);
2) модерністів, які пов'язують виникнення народів-націй з XVIII–XIX ст. (за соціально-економічною схемою — з виникненням капіталізму).
Досить швидко проявилися заідеологізованість другого напряму (впливи марксизму і неомарксизму, а також неолібералізму), який почав застосовувати поняття “модерна нація”, залишаючи відкритим питання про те, що таке “немодерна нація”. Якщо виходити з історії терміна “нація”, то він застосовувався ще в стародавньому Римі, зразу ж, до речі, з етнічним змістом (плем'я, народність, народ, нація) і з вказівкою на спільність походження, бо “нація” — це також: народження, походження. В Україні вживання цього терміна з етнічним змістом засвідчене в джерелах латинською мовою вже у XIV ст., що підтверджує, між іншим, слушність поглядів прімордіалістів.
У процесі дослідження нації виникла розвинена “етнічна” термінологія, модифікована багатьма авторами і ними ж заповнена різним, не тотожним для різних дослідників змістом (етнос, плем'я, етнія, субетнос, народ, народність, національність, нація, політична або громадянська нація, етнічна нація, етнічна або національна або народна група, етнічна або національна меншина і т. п.). Хоча спроби остаточно впорядкувати наукову термінологію робили не раз, однак це виявилося дуже складною справою. Велику плутанину внесло застосування термінів “національний” та “націоналістичний”, часом у тотожних значеннях. Тенденція заміни терміна “національний” словом “націоналістичний” посилюється ще й тому, що, під впливом американського слововживання, у багатьох випадках як тотожні розглядаються терміни “національний” і “державний”. Очевидно, це питання, яке заслуговує на окремий розгляд. Так чи інакше, багато авторів-науковців, щоб уникнути неправильного тлумачення вжитих ними термінів, намагаються у вступах до своїх досліджень викладати зміст і межі власної термінології. Інші ж автори, часто цілком свідомо (щоб завуалювати свої погляди, а деколи й дезорієнтувати читача), роблять навпаки, тобто відмовляються від термінологічних пояснень.
Деякі терміни цілком певно — в умовах України — перетворюються в ідеологічну, а навіть юридичну пастку. Так трапилося з поняттям “політична (громадянська) нація”, яке протиставляють “етнічній нації”. Поняття “політичної нації” має досить непривабливу генеалогію з новіших часів. Досить свіжі
