Сьоме. У стилістичному відношенні монографія написана з використанням заяложених штампів, лайливих епітетів низькопробної і галасливої газетної публіцистики, для яких не повинно бути місця в академічному виданні. На мою думку, застосування такого жаргону не збільшує, а зменшує переконливість аргументів. У наш час вже соромно (або повинно бути соромно) в академічному видавництві друкувати праці, написані таким “стилем”.
Восьме. Інформаційний рівень видання нижчий будь-якої критики. Цитування, бібліографічні записи, покликання вимагають перевірки і зведення до наукових стандартів.
Остаточні висновки з усього викладеного вище:
1. Тема актуальна, навіть дуже — але ненауковий спосіб її виконання не дозволяє рекомендувати рецензовану працю до друку.
2. Ідейний рівень монографії не відповідає вимогам сучасності, вона написана на платформі застійних років, позбавлена новизни і має дуже низький, лише наукоподібний рівень.
3. Тема виконана дуже неповно — як в цілому, так з окремих проблем; в ній наявні велетенські фактографічні прогалини.
4. Рівень літературного опрацювання дуже низький, праця перевантажена одноманітними штампами, цитування не перевірене, часто не пов'язане — або неправильно пов'язане — з примітками, бібліографічні примітки неповні, складені всупереч загальноприйнятим правилам.
Рукопис монографії у сьогоднішньому виконанні не підлягає переробці. Монографія на, без сумніву, дуже потрібну й актуальну тему мусить бути написана заново, з сучасних наукових та ідейних позицій, у дусі перебудови у такій надзвичайно важливій ділянці суспільних наук, якою є на сьогодні історія України.
Львів, 22 червня 1989 р.
Даже в буржуазной историографии до последнего времени никто не брался отрицать, что цель Польского государства состояла в ликвидации этого социального явлення (тобто козацтва — Я. Д.). Но сейчас имеются попытки пересмотреть этот
