каво знайомитись з політичними прогнозами автора тепер, після періоду революційних перетворень у Східній Європі. Проте, існування Югославії та Чехо-Словаччини як цілісних держав, вважав І. Лисяк-Рудницький, є в інтересах тих народів, з яких вони складаються (т. 1, с. 14).
При прочитанні наукових робіт Івана Лисяка-Рудницького вражає поєднання в особі автора рис ретельного дослідника і здатності до глибокого філософського аналізу та синтезу. Попри все розмаїття тем, опрацьованих вченим, простежується певна ідейна єдність і структурна цілісність його наукової спадщини. У своїй науковій творчості автор намагається дотримуватися кодексу відтворення минулого згідно з реальною причиновою пов'язаністю подій, без надто романтичного трактування історії свого народу.
Наукова вартість рецензованого видання безсумнівна. Фахово підготовлені детальні коментарі пояснюють й уточнюють історичні аспекти, дають можливість глибше пізнати ідеї автора, знайомлять читача з близьким оточенням та колегами вченого. Наприкінці другого тому подається найповніша на сьогодні бібліографія праць І. Лисяка-Рудницького, покажчик імен є в обидвох томах. Ложкою дьогтю стали досить суттєві друкарські помилки, які трапляються в тексті. Цифровий стовпчик змісту в другому томі не відповідає нумерації заголовних сторінок. У статті “Переяслав: історія і міф” (т. 1, с. 71–82), в тій частині, де йдеться про брошуру Василя Віталійовича Шульгіна, на с. 80 її автор названий українською формою цього прізвища — Шульгин, яке носив його троюрідний брат Олександр Миколаєвич, людина діаметрально протилежних політичних переконань, котрий і згадується далі, на тій же сторінці.
В одному з есе вченого звучить думка: “Великий творець піднімає громаду до себе”. Ці слова можна з повним правом віднести й до особи самого автора. Ціла плеяда талановитих істориків української діаспори формувалась під його безпосереднім впливом. Хочеться вірити, що ближче знайомство з доробком Івана Лисяка-Рудницького науковців і широкого читацького загалу України сприятиме переосмисленню нашої минувшини, розширенню горизонтів національної історичної свідомості, послужить імпульсом до підняття рівня вітчизняної історичної науки, гідного статусу могутньої незалежної європейської держави, яку бачив у своїх мріях вчений.
