Ця сторінка вичитана
Був це хлопчик лагідний і тихий,
Як сосновий у безвітря ліс…
(Для якоїсь радости і втіхи
Кожний з нас у дні прийшов і ріс).
А сімнадцятий минув, зустрінув
Наречену, — кулю за Дніпром.
— Обертайся, земле, без упину!
Припасайте, припасайте бром!
Ах, цей хлопчик лагідний і тихий,
Що над степом ранній біль простер!
Для якої радости і втіхи
Кожний з нас приходить і росте?
