Ця сторінка вичитана
Розминувся зі мною сон.
Дні повій, галіфе й героїв…
Хто у сквері під цей газон
Грунт угноїв?
Певне, мріяв, — ось прийде час…
Рости, травко зелена!
Що-ж! Шенелька його як раз
І на инші рамена.
Тільки ґудзик приший новий, —
Та і мрій собі серед буднів…
Ви!
Майбутні!
