Ця сторінка вичитана
Долі моєї ціна —
У повітовому місті осінь,
А вона витягла серце, — на!
Неціловане й досі!
От і упала на неї тінь!
От і знесилів.
Мало, мало хотінь!
— Сили!
А коли-ж сила уся
Шклянка насіння?
Хоч-би вже спокій мені засяв,
Весно моя осіння!
