Сторінка:Євген Плужник. Ранні вірші (1925–1928).djvu/2

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


РУР

Очі заплющу — Рур.
Сотні думок докупи.
Мур,
Біля муру —
Трупи!

Просто,
Ой, просто так,
Ніби петля на шиї!
Знову хижацький фрак
Серце у блузи виїв!

Тільки ж розквітне час
Виросте десь насподі
В серці народних мас:
— Годі!

Очі розплющу — Рур.
Просто. Ясно. Світло.
Гей, ви! Покиньте гру!
Обридло!

ПРИГАДАЙ

Селянине на вільній ниві!
Восени
Пригадай, як пішли у гніві
По майбутнє твої сини!

Драні... Темні... Голодні... Босі...
Сорочки зчервонила кров. А дивись —
Півземлі і досі
Прикрашає ця хоругов!

І чутно вже величні кроки:
Це селяни земель усіх
Через мови, кордони, роки —
До своїх!

Північ. Захід. І схід. І південь.
Від морів, від станків, з лісів!
Київ, Дрезден, Калькутта, Відень
Всі .

Селянине на вільній ниві,
Кров за правду повік жива!
Швидко, швидко твої щасливі
Жнива!