уславився як український письменник XVIII віку, бувши автором українських інтерлюдій в простацькому жанрі. Батько Миколин і сам пробував сили в письменстві, написавши для сільського театра свого сусіди-магната Трощинського кілька веселих українських комедій, з яких одна, „Простак“, дійшла й до нас, а решта загинули. Видима річ, що ці родинні традиції, з одного боку, і перебування з пелюшок на Полтавщині, серед українського люду, з другого — повинні були заложити в душу молодому Гоголеві перші вражіння українські. Він зростав серед української атмосфери. Але не глибоко сягала та атмосфера. Як-не-як, а сем'я Гоголів була панська, хоч і не з великих панів; виховання майбутнього письменника одбувалось, само собою, відповідно до тодішніх „правилъ хорошаго тона“, а „хорошій тонъ“, певна річ, не дозволяв ніяких близьких стосунків з „мужиками“, до того ще й кріпаками; та й ці останні тим паче не мали охоти розгортати свої душі перед паничем. Отже ці перші вражіння, безперечно українські, не могли не бути позверховими, не могли заняти собою всю душу хлопця. Десь в глибу у його сиділа думка, що він все-таки вищий над цей люд, який мусить служити йому, і призирство та зневага до рідного народу, що носилися
